ЛУЦЬКА ПРОФЕСІЙНА ЗРАЗКОВА АВТОШКОЛА ТСОУ

Особливості навчального процесу в навчальних закладах професійно-технічної освіти Ӏ-го атестаційного рівня на прикладі автомобільної школи

 Особливості навчального процесу в навчальних закладах професійно-технічної освіти Ӏ-го атестаційного рівня  розглянемо на прикладі автомобільної школи або автомобільних курсів, програми яких не відрізняються між собою, а тому вимоги до рівня підготовки слухачів при проведенні державної  атестації і там і там однакові.

Взагалі, навчально-виробничий процес (саме таку назву має навчальний процес в ПТНЗ) – це система організаційно-педагогічних, методичних і технічних заходів, які спрямовуються на реалізацію змісту і завдань, визначених державними стандартами при підготовці спеціалістів робочих професій. В нашому випадку - водіїв автотранспортних засобів всіх категорій.

Ця система передбачає організаційні заходи щодо забезпечення навчального процесу: теоретичну і професійно-практичну підготовку, методичну роботу, контроль за станом навчання і визначення знань слухачів на всіх етапах навчання відповідно до вимог навчальних планів та робочих навчальних програм, підготовку і удосконалення навчально-матеріальної бази, фінансово-господарську та іншу діяльність.

Все це розгортається в часі передбаченому навчальними планами відповідно до змісту навчальних програм, які  в автомобільних школах розраховані на 2,5 – 3,5 місяця і не враховують рівня базових знань слухачів.

Такий короткий час  вимагає інтенсифікації навчального процесу, доводячи його до стану безперервного « мозкового штурму». А якщо взяти до уваги, що контингент слухачів однієї навчальної групи різниться за віком та освітою у широкому діапазоні (від старшокласника до сивоголового професора), то такий штурм для багатьох стає суворим випробовуванням характеру. Особливо для тих, в кого базові знання на  низькому рівні і таке являє собою, на превеликий жаль, майже, масовий характер.

Це не дуже приємна відмінність ПТНЗ Ӏ атестаційного рівня від ПТНЗ вищого рівня і інших навчальних закладів системи освіти. До того ж такий штурм не залишає часу на закріплення матеріалу і викладач покладається на самостійну роботу слухачів, при цьому у відсутності надійних знань про їх фізичні та розумові якості, про їх творчий потенціал і вольові риси характеру. Більш-менш уява про індивідуальні якості слухачів групи у викладача формується наприкінці навчання, коли це вже не може вплинути на кінцевий результат.

Слід зазначити ще й те, що склад викладачів в автошколах часто-густо не має до спеціальної вищої  освіти ще й педагогічну, тобто не всі можуть належним чином застосовувати в своїй практиці сталі знання з педагогіки та психології, що в умовах інтенсивного навчального процесу вкрай необхідно. Таким чином, практика короткотривалого навчального процесу існує, а наукового теоретичного підґрунтя його на жаль немає. Ці знання набуваються викладачами автошкіл поки що тільки багаторічним досвідом, методом спроб та помилок. І це також особливість подібних навчальних закладів.

Роль викладача в системі навчання

Система навчання може бути представлена надзвичайно простою схемою: викладач – дидактика – учень, де: викладач - носій знань, які потрібно передати, учень – об’єкт, який потребує цих знань, дидактика – теорія навчання, в якій містяться закономірності набуття знань, уміння та навичок, а також об’єм і зміст того, чому навчають.

 В дидактику ще входять методика і форми навчання. Ми навмисно минаємо виховну складову дидактики і це пов’язано насамперед з нетривалим часом спілкування викладача з слухачем (учнем), на протязі якого говорити про виховання, як таке, не серйозно.

На приведеній схемі навчання першим стоїть викладач і це визначає його ведуче значення в системі навчання. Так, навчання, як процес спілкування, двосторонній. Але ведучу роль в ньому грає викладач, незалежно від того, хто став ініціатором процесу.

Ведуча роль викладача особливо значна на початку спілкування, коли багаж його знань тільки починає перетікати до учня. Але при значній мотивації учня, а вона повинна бути значною, коли ініціатором процесу навчання є він (що являється закономірним в автошколах), роль учня в спілкуванні достатня для активного діалогу і в процесі навчання вона зростає. Знову ж, за браком часу «діалог» між викладачем і слухачем не може зрівняти їх ролі. Вони зрівнюються тоді і одночасно стають рівними нулю, коли всі знання викладача, які стосуються навчальних питань програми, стають власністю учня. Такого практично в ПТНЗ Ӏ атестаційного  рівня не буває і рідко буває де.

Вимоги до особи викладача як до основного фігуранта навчального процесу

Аналізуючи схему навчання, ми неодмінно приходимо до висновку, що викладач як носій необхідних знань для їх передачі повинен володіти дидактикою, тобто теорією навчання.

Ступень цього володіння разом зі знаннями предмету викладання визначають рівень компетентності викладача, тобто відповідність викладача своєму призначенню, готовність виконувати належні обов’язки в повному обсязі, відповідність певній кваліфікації педагога. («компетенція» від лат. сompeto – відповідаю, підхожу).

Виходячи з цього, ми можемо сформулювати вимоги до викладача, як до основного фігуранта навчального процесу. Ось вони:

• знання свого предмету на сучасному стані його розвитку;
• знання теоретичного обґрунтування фізико-хімічних явищ, в яких, або в супроводі яких відбуваються робочі процеси  агрегатів і механізмів, що вивчаються;
• знання практичного застосування об’єктів предмету;
• володіння різноманітними методами навчання, вміння застосовувати їх відповідно до існуючих умов;
• уміння будувати педагогічні взаємини з слухачами, здійснювати індивідуальну роботу на основі педагогічної діагностики;
• знання вікової психології, психології міжособистісного та педагогічного спілкування;
• вміння пробуджувати й розвивати в слухачів стійкий інтерес до предмету;
• творчий підхід,  нестандартне мислення і логічність висловлювань при викладанні навчального матеріалу;
• вміння застосовувати передові навчальні технології, в тому числі з використанням мультимедійних засобів навчання.

В цей перелік вимог ми свідомо не включили загальнолюдські якості, яким повинен відповідати викладач. Серед них: чесність, порядність, працелюбність, акуратність, відвертість, відповідальність тощо. Це саме по собі зрозуміло і не може  бути предметом дискусії. Викладачу тільки назавжди треба запам’ятати, що на таких людських якостях створюється і тримається його авторитет, а все, що вище – робить його (авторитет) непохитним.

Зміст діяльності викладача

Окресливши вимоги до особи викладача, переходимо до того, що він повинен робити, аби відповідати цим вимогам. Тобто, також схематично, оглянемо коло його необхідних дій в процесі повсякденної роботи, виділимо серед них основне, в тому числі і організацію його методичної роботи.

Викладач повинен викладати свій предмет, а тому знати його досконально. Викладач не може припустити такого, щоб він не зміг відповісти на питання слухача стосовно програмного матеріалу або навколо нього, бо втрачається його авторитет, до його слів починають відноситься з недовірою і, навіть, скептично. В слухачів виникає не тільки розчарування в носії знань, але і в самих знаннях, втрачається мотивація навчання, що веде до зниження зусиль в навчанні і кінцевих результатів.

Викладач автошколи веде декілька предметів: «Будова автотранспорту і технічне обслуговування автомобіля», «Основи керування та техніка безпеки руху», «Правила дорожнього руху», «Професійна етика та культура водіння». Безумовно, що вони між собою тісно пов’язані, але в кожного з них є своя специфіка, своя історія, своя логіка і основи. І все це знаходиться в постійному русі, в розвитку.

Взагалі, автомобільна галузь розвивається стрімко. Буквально на очах міняється не стільки дизайн автомобіля, скільки його матеріальна основа, технологія виробництва і технологія експлуатації. Сучасний автомобіль – це складний, насичений електронікою агрегат, який потребує і нову психологію контактування з ним. Разом з тим міняється і ситуація на дорогах. Вона також постійно складнішає і викликає зміни в правилах дорожнього руху в напрямку підвищення безпеки на дорогах і культури водіння. Звідси ми робимо висновок: щоб викладач відповідав своєму призначенню, він повинен щоденно поповнювати свій багаж знань, бути постійно в курсі новітніх досягнень в галузі автомобілебудування, застосування їх на практиці, відслідковувати всі зміни, які з’являються в системі «людина–автомобіль–дорога». Ця робота не є автоматичним поглинанням нових знань, тому що знання не накопичуються механічним їх складанням, як матеріальні речі. Вони потребують певного рівня розумової підготовки, отже постійного самовдосконалення, роботи над собою, системності, наполегливості і часу.

Але знання за ради знань, самі по собі нічого не варті. Вартість знань, їх якість оцінюється їх використанням, результатами діяльності, де вони були прикладені. Але до того вони повинні бути. Тому основна задача викладача -  донести їх до слухача, який прагне бути водієм автотранспортного засобу, так, щоб в майбутньому той не мав за браком професійних знань проблем в своїй діяльності.

Процес передачі знань відбувається на заняттях, які можуть бути різними по своїх формах в залежності від змісту та мети заняття. Для того, щоб визначитися з цим питанням (мета, зміст, форма), що дуже важливо  для повноцінності процесу передачі знань, треба готуватися до занять заздалегідь. Підготовка до кожного конкретного заняття є важливим чинником в роботі викладача, бо то вже початок процесу передачі знань,  формування його шляху, який закріплюється в плані проведення заняття. Це є відповідь на сакраментальне питання «ЯК?»: як побудувати заняття так, щоб процес передачі знань став найуспішнішим? Саме з цього практично починається  методологія, яку дохідливо можна визначити, як «шлях до успіху» (метод -  шлях дослідницьтва,  …логія – слово, вчення).

Методологія, або методика (в практичному застосуванні)  являється прикладною наукою, яка надає необхідний інструментарій дослідження в будь якій галузі знань, або в будь якому роду діяльності людини. Зокрема в дидактиці, на основі закономірностей засвоювання знань, вона оптимізує  процес навчання, надає йому напрямок, в якому необхідний результат досягається з найменшими затратами зусиль і за коротший час. Якраз того і потребує навчальний заклад Ӏ атестаційного рівня. Це вимагає від викладача, який практикує в автошколі, неодмінно використовувати в своїй роботі досягнення дидактичної методології, сучасні підходи, форми і методи в організації і проведення занять, які можна об’єднати під загальною назвою – навчальні технології.

Методична робота викладача

Як було зазначено, методологія дидактики базується на закономірностях засвоювання знань, отож без їх урахування методика може не дати очікуваного ефекту. Процес засвоювання знань – складний процес, який крім наявності розуму і пам’яті (основи засвоювання знань) включає в себе такі чинники їх активації, як ступень зосередженості та уваги, які в свою чергу залежать від мотивації та способу подання навчального матеріалу, а також фізіологічні можливості сприйняття різними органами чуттів людини та ступень інтелектуальної бази, попереднього досвіду інтелектуальної роботи. Якщо на розум, пам’ять та ступень інтелектуальної бази викладач автошколи впливати не може, то враховувати їх як даність він мусить. Ось тут йому на допомогу і приходить методика організації групової або індивідуальної роботи з навчальною групою.

В той же час ступень зосередженості та уваги слухачів повністю залежить від викладача. Їх максимуму треба досягти вже з перших занять, де слухач повинен бути поїнформованим в безапеляційній формі про особливості професії водія автотранспортних засобів, пов’язаних з трагічними наслідками в разі порушень в експлуатації автомобіля, спричиненими в тому числі і браком знань. Але цього буде не достатньо, якщо викладач своїм подальшим відношенням  до занять не підтвердить вище наведену тезу.

Це означає, що організація заняття має бути спланована так, щоб кожну хвилину було присвячено набуттю знань. Методичні поради щодо організації і проведення занять широко відомі і тому достатньо буде звернути увагу лише на чотири аспекти, а саме:

• врахування закону відповідності в навчанні, який вимагає застосування відповідних методик цілям даного заняття;
• врахування закону ієрархії в навчанні, який стверджує, що матеріал вищого рівня не може бути засвоєний, якщо достатньо він не засвоєний на нижчому;
• систематичне проведення самоаналізу проведених занять і відповідного коректування наступних;
• організація самостійної роботи слухачів. На думку практиків навчання в умовах, як було сказане, «мозкового» штурму цей аспект особливо важливий.